
Молодий викладач університету бере у відеопрокаті касету з фільмом. Переглядаючи стрічку, він помічає, що один із акторів виглядає точнісінько як він сам. Це настільки вражає викладача, що він не може змістити цю думку зі своєї голови. Він починає занурюватися в роздуми про те, чи дійсно може існувати така неймовірна схожість між людьми, чи це все лише гра його уяви. Викладач вирішує не залишати цю загадку без відповіді.
Він починає активно розшукувати інформацію про актора, якого побачив у фільмі. Він звертається до своїх колег, друзів і знайомих, намагаючись знайти хоч якісь відомості про цю людину. Викладач проводить години в інтернеті, шукаючи інтерв’ю, статті та фотографії, які могли б допомогти йому зрозуміти, чи дійсно існує така людина. Його нав’язливе бажання знайти відповідь на це запитання стає для нього справжнім викликом.
З часом викладач знаходить деякі ключі до розгадки. Він дізнається, що актор, який так нагадує його, дійсно існує і має певну кар’єру в кіно. Це відкриття ще більше розпалює його цікавість. Викладач вирішує, що йому потрібно зустрітися з цим актором особисто, щоб переконатися в своїх підозрах.
Він знаходить контактні дані актора і пише йому листа, в якому викладає свою історію та просить про зустріч. Після деякого часу він отримує відповідь і домовляється про зустріч. Коли настає день зустрічі, викладач відчуває сильне хвилювання. Він не може повірити, що нарешті дізнається правду.
Зустріч відбувається в невеликому кафе. Викладач і актор сидять за столом і обговорюють свою схожість. Актор також вражений тим, наскільки вони подібні. Вони обмінюються історіями з життя, намагаючись знайти причину цієї неймовірної схожості. Викладач дізнається, що актор також шукав відповіді на подібні запитання і що він також не може зрозуміти, чому вони так схожі.
Після довгої розмови і обміну думками, викладач і актор приходять до висновку, що їхня схожість — це просто випадкова гра природи. Вони вирішують, що не варто шукати глибшого сенсу в цьому явищі, а просто насолоджуватися моментом. Вони погоджуються підтримувати контакт і обіцяють один одному, що залишаться на зв’язку.
Викладач повертається до свого звичайного життя, але в його душі залишається відчуття спокою та задоволення від того, що він зміг розгадати одну з найбільших загадок свого життя. Він розуміє, що іноді просто треба прийняти те, що дає нам життя, і не намагатися знайти раціональне пояснення для всього.