
Четверо молодих друзів Ричі, Вітні, Вейд та Аманда загубилися в лісах недалеко від старого, покинутого табору «Кришталеве озеро». Через свою невгамовну цікавість вони вирішили ризикнути і подивитися, що це за місце, де, можливо, мешкав убивця-психопат. Ліс був густим і темним, а тіні дерев створювали неприємну атмосферу, яка нагадувала про страшні історії, які вони чули в дитинстві.
Аманда, наймолодша з друзів, перша помітила старі будівлі табору. Вони виглядали занедбаними і навіть здавалися жахливими у місячному світлі. Ричі, найсміливіший з групи, запропонував дослідити будівлі ближче. Він зажадав, щоб вони залишалися разом і не відходили далеко один від одного. Вітні, завжди охоча до пригод, підтримала ідею Ричі. Вейд, навпаки, був найбільш обережним і запропонував повернутися назад, але його голос не був почутий.
Перша будівля, до якої вони наблизилися, була старим будинком відпочинку. Двері були відкриті, і внутрішній інтер’єр виглядав так, ніби його покинули в спешці. Меблі були перевернуті, а на стінах висіли старі плакати з написами, які вже встигли змінити колір від часу. Аманда здригнулася, побачивши на одному з плакатів зображення чоловіка з ножем.
Далі вони вирішили дослідити головну будівлю табору. Вона виглядала більш збереженою, ніж інші, але все одно нагадувала про минулі темні події. Усередині вони знайшли стару кухню, де на столах ще лежали поржавілі ножі та інші кухонні прилади. Вітні запропонувала залишити все як є і не торкатися нічого, але Ричі не міг стримати своєї цікавості. Він підняв один з ножів і почав розглядати його.
Раптом Вейд почув дивні звуки ззовні. Він закликав друзів вийти і перевірити, що відбувається. Вони вийшли на вулицю і побачили, як хтось біжить у напрямку лісу. Вейд закричав, щоб вони швидко повернулися в будівлю, але Ричі вирішив переслідувати незнайомця. Аманда і Вітні намагалися його зупинити, але він вже був далеко.
Продовжуючи переслідування, Ричі втратив друзів з поля зору. Він опинився в глибокому лісі, де вже не міг розгледіти шлях назад. Його серце почало битися швидше, і він зрозумів, що загубився. Він почав кричати, закликаючи друзів, але в відповідь чув лише тишу.
Тим часом Аманда, Вітні та Вейд повернулися до будівлі табору, щоб знайти безпечне місце для ночівлі. Вони вирішили, що вранці спробують знайти Ричі. Вони знайшли стару кімнату з ліжками і вирішили залишитися там на ніч. Аманда не могла заснути, думаючи про Ричі і те, що могло з ним статися. Вітні намагалася заспокоїти її, але і сама була занепокоєна.
Уранці вони вирішили вирушити на пошуки Ричі. Вони взяли з собою все, що могло знадобитися, і вирушили в ліс. Проходили години, але вони не могли знайти Ричі. Вейд запропонував повернутися до табору і спробувати знайти якісь підказки. Вони повернулися і вирішили обшукати всі будівлі ще раз.
У одній з кімнат вони знайшли старий щоденник, який, здавалося, належав комусь, хто жив у таборі. Вейд почав читати його вголос. З щоденника вони дізналися, що в таборі дійсно мешкав убивця-психопат, який вбивав всіх, хто перетинав його шлях. Вони зрозуміли, що потрапили в небезпечне місце і що їм потрібно якомога швидше знайти Ричі і покинути табір.
З настанням темряви вони продовжили пошуки. Вони знайшли сліди, які, здавалося, вели до лісу. Вони вирішили слідувати за ними і в кінцевому підсумку знайшли Ричі, який лежав без свідомості біля дерева. Він був живий, але сильно поранений. Вони швидко допомогли йому і вирішили якомога швидше покинути табір.
Проте, коли вони наближалися до виходу з лісу, вони почули дивні звуки. Вейд запропонував зупинитися і прислухатися. Вони побачили, як з лісу вийшов чоловік з ножем. Він був одягнений в старий одяг і виглядав жахливо. Він почав переслідувати їх, і вони зрозуміли, що це був саме той убивця-психопат, про якого вони читали в щоденнику.
Вони почали бігти якомога швидше, намагаючись врятуватися. Ричі, незважаючи на поранення, намагався не відставати. В кінцевому підсумку вони вийшли з лісу і знайшли дорогу, яка вела до найближчого містечка. Вони зупинили машину і попросили допомоги. Водій погодився допомогти і відвіз їх до лікарні.
Після лікування і відпочинку вони вирішили більше ніколи не повертатися до табору «Кришталеве озеро». Вони зрозуміли, що їхня цікавість могла коштувати їм життя, і що іноді краще не ризикувати і залишатися в безпеці.