
Розповідь ведеться від імені звичайних жителів Нью-Йорка, які стали свідками жахливого нападу монстра на місто. Усі події, що відбуваються, вони фіксують на домашню відеокамеру, щоб залишити свідчення про те, що сталося.
Усе почалося звичайним вечором, коли ми, як завжди, готувалися до вечері. Раптом ми почули дивні звуки і вирішили вийти на балкон, щоб зрозуміти, що відбувається. Тоді ми побачили це: величезний монстр, який пересувався вулицями, руйнуючи все на своєму шляху.
Ми швидко взяли відеокамеру і почали записувати все, що бачили. Це був справжній кошмар: автомобілі перевертались, будівлі руйнувались, а люди в паніці тікали. Ми розуміли, що це може бути нашою останньою можливістю залишити свідчення про те, що трапилось.
Монстр продовжував руйнувати місто, і ми зрозуміли, що потрібно діяти. Ми вирішили спробувати знайти укриття і зв’язатись з іншими людьми, які могли б нам допомогти. Але це було важко: зв’язок часто пропадав, а вулиці були заповнені уламками.
Ми продовжували знімати все, що відбувалось, намагаючись залишити якнайбільше інформації для тих, хто, можливо, виживе. У якийсь момент ми зрозуміли, що не можемо більше сидіти і спостерігати. Ми вирішили, що потрібно спробувати щось зробити, щоб зупинити монстра.
Ми знайшли кілька людей, які також хотіли допомогти, і разом ми спробували придумати план. Але це було важко: монстр був надто сильним і невразливим до наших спроб. Врешті-решт, ми зрозуміли, що наші зусилля марні, і все, що ми можемо зробити, це продовжувати знімати і залишати свідчення.
Це було страшно і захопливо одночасно. Ми розуміли, що це може бути наш останній день, але все ж таки продовжували боротися. Ми хотіли, щоб люди знали, що ми намагалися, що ми не здавались без бою.
Тепер, коли все здається втраченим, ми продовжуємо знімати. Ми хочемо, щоб люди знали, що сталося, і пам’ятали про те, що ми пройшли через це разом. Ми надіємось, що хтось знайде нашу відеокамеру і зрозуміє, що ми спробували зробити все можливе, щоб врятувати наше місто і наші життя.