
Це історія одного кохання, яке народилося двічі. Це історія жінки, яка втратила усі спогади, і історія її чоловіка, який втратив через це дружину, адже кохання може жити лише тоді, коли кохають двоє. Він мусить відродити любов і зробити так, щоб вона, як і колись, міцно тримала його за руку, щоб була щаслива. І щоб одного дня вона знову відповіла йому «Так!».
Їхня історія почалася зовсім невигадливо. Вони познайомилися на студентській вечірці, де їхні погляди зустрілися та зупинилися на одне довге мить. З того часу вони не розлучалися. Він був її опорою, а вона — його натхненням. Разом вони подолали багато випробувань, але завжди знаходили підтримку один в одного.
Одного разу трапилося нещастя. Жінка потрапила в автомобільну аварію і втратила пам’ять. Вона не пам’ятала свого чоловіка, своїх друзів, навіть своє минуле. Вся її життя стала чистим листом. Чоловік був збитий з пантелику. Він не знав, що робити, як допомогти їй повернути пам’ять. Але він знав одне: він не здасться.
Він почав боротьбу за свою дружину. Він відвідував її кожного дня, розповідав їй історії про їхнє життя, показував фотографії, приносив її улюблені речі. Він намагався пробудити в її серці ті ж почуття, які колись з’єднали їх. Поступово, по крупицях, він почав повертати її до себе.
Її пам’ять не поверталася, але вона почала відчувати до нього щось нове. Вона почала бачити в ньому не лише незнайомця, а людину, яка справді піклується про неї. Він був терплячим, ніжним і наполегливим. Вона почала закохуватися в нього знову.
Одного дня, коли вони сиділи в парку, він тримав її за руку і дивився їй у очі. Він сказав: «Я знаю, що ти не пам’ятаєш мене, але я все ще люблю тебе. І я хочу, щоб ти була щаслива. Ти можеш не пам’ятати наше минуле, але ми можемо створити нове майбутнє разом.»
Її серце забилося швидше. Вона відчула, що це любов, справжня любов. Вона взяла його за руку і сказала: «Так!».
Їхня історія кохання народилася двічі. І це було краще, ніж у перший раз. Адже вони знову знайшли один одного, і цього разу їхнє кохання було ще сильнішим.