
1781 рік. Антоніо Сальєрі успішно виконує обов’язки придворного композитора при імператорі Йосипі II. При дворі з’являється Моцарт, і Сальєрі з жахом усвідомлює, що божественний музичний дар, який він так бажає володіти, отримав хтось жартівливий та непристойний. Засліплений заздрістю, він жадає знищити Моцарта.
Антоніо Сальєрі, відомий італійський композитор, який досяг значних успіхів у своїй кар’єрі, зустрівся з Вольфгангом Амадеєм Моцартом, молодим і талановитим музикантом, чий геній був очевидним для всіх. Моцарт, з його неформальним поведінкою та непристойними витівками, став об’єктом заздрощів Сальєрі. Він не міг змиритися з тим, що такий дар, яким він так прагнув володіти, був даний комусь, хто, на його думку, не заслуговував на це.
Заздрість Сальєрі до Моцарта зростала з кожним днем. Він не міг прийняти того, що такий великий талант міг бути у людини, яка, на його думку, не була гідна такого дару. Сальєрі, який все життя працював над своєю музикою, відчував гіркоту та розчарування, бачачи, як легко Моцарт створював свої шедеври. Він не міг змиритися з тим, що його власні твори не могли конкурувати з музикою Моцарта.
Засліплений своєю заздрістю, Сальєрі почав планувати, як знищити Моцарта. Він почав розробляти плани, як позбутися свого суперника і повернути собі визнання, яке, на його думку, він заслуговував. Сальєрі був готовий на все, щоб знищити Моцарта і повернути своє місце при дворі.
Так, 1781 рік став роком, коли Антоніо Сальєрі усвідомив, що його мрії про музичний успіх були під загрозою через появу Моцарта. Заздрість і гіркота затьмарили його розум, і він почав свою темну боротьбу проти свого суперника. Ця історія стала символом боротьби між талантом і заздрістю, між творчістю і його темними сторонами.